Вертеп це: що криється за словом, яке чуємо кожного Різдва
Вертеп це не просто різдвяна вистава з ляльками і ковзаючою завісою. Це окремий вид українського театру, який з XVII століття носили по хатах, по ярмарках і по монастирях, і в якому переплелися євангельська драма про народження Христа та смішні сцени з народного життя. Саме з вертепом пов’язане поняття “свята” і “інтермедія”, яке досі вживають навіть ті, хто жодного разу не бачив справжньої дерев’яної скриньки з ляльками на паличках.
Якщо коротко, вертеп це пересувний ляльковий театр у формі двоповерхового дерев’яного будиночка. На верхньому поверсі показували різдвяну містерію, на нижньому розігрували побутові сцени. Зараз вертеп частіше зустрічається у форматі живої вуличної вистави, де ляльки поєднуються з грою акторів, але ідея лишилася тією ж: поєднати священне і земне, серйозне і смішне.
Далі розберемося, звідки прийшов вертеп, чим відрізняється від польської шопки і західноєвропейських яселків, хто такі вертепники і як влаштована сучасна вертепна вистава. Тут буде і історія, і практика: якщо ви захочете зробити власний вертеп удома або з дітьми, на що звернути увагу.
Звідки прийшло слово “вертеп” і чому воно має кілька значень
Саме слово “вертеп” запозичене зі старослов’янської мови, де воно означало “печера”, “ущелина” або “балка”. Цікаво, що в українській мові воно закріпилося у двох протилежних значеннях: з одного боку, це печера, де народився Ісус, з іншого, з часом, це слово стало синонімом “лігва розбійників” і навіть “лігва розпусти”. У радянські часи саме релігійне значення намагалися стерти, залишивши лише побутове.
У контексті різдвяної вистави “вертепом” називали:
- саму обрядову дію з піснями-колядками, жартами і сценками, яку влаштовували мандрівні музиканти і актори;
- театр, у якому ляльки на паличках (маріонетки) рухалися у великій дерев’яній дво- або триповерховій скриньці;
- саму дерев’яну скриньку, яку носили із собою від хати до хати.
У “Большой енциклопедії” 1901 року вертеп описаний як “малоруський театр маріонеток, що зображував у ряді сцен обставини народження Ісуса Христа”. Це визначення охоплює одразу і простір, і театр, і виставу, що дуже точно: вертеп це завжди був усім цим водночас.
Коли і як з’явився український вертеп
Точний рік появи вертепу в Україні досі не встановлений. Дослідники називають три ключові дати, на які спираються в наукових працях: 1591, 1639 і 1666 роки. Усі три згадки стосуються конкретних дерев’яних скриньок, які бачили на власні очі мандрівні вчені.
Найдавніша згадка походить від польського історика Еразма Ізопольського, який опублікував у журналі “Atheneum” уривок драми під назвою “Dramat wertepowy o smerci”. Він описав два вертепи, які бачив під час подорожі Україною: перший у Ставищах на Київщині, з написом “Року Христусового 1591 збудований”, другий у Дашовщині “з року 1639”. Автор подав опис триповерхового будиночка і зауважив, що вертеп це “те саме, що ми називаємо театром метаморфоз”.
У 1666 році в прибутково-видаткових книгах Львівського Ставропігійного братства з’явився запис про видатки на виготовлення будиночка вертепу і декорацій до нього. Це перший документальний слід, пов’язаний з українською церковною установою, який підтверджує, що вертеп як явище вже існував не тільки у мандрівних акторів, а й у братських школах.
Під 1591 роком у статтях Івана Франка, який присвятив цій темі окрему працю “До історії українського вертепа XVIII в.” (1906 р.), зроблено обережне визнання: “Коли саме появився вертеп на Україні, про се не маємо докладних хронологічних даних”. Цю ж позицію поділяють сучасні дослідники, тому будь-яка остаточна дата появи вертепу в підручниках є умовною.
Хто досліджував вертеп і чому це питання досі спірне
Український вертеп вивчали кілька поколінь істориків, фольклористів і мистецтвознавців. Серед найвідоміших:
- Іван Франко, який присвятив вертепу кілька статей і окрему монографію;
- Всеволод Всеволодський-Гернгросс, радянський історик театру;
- В. Перетц і М. Петров, які розглядали вертеп як літературне явище;
- О. Білецький, М. Гордійчук, Л. Корній, О. Шреєр-Ткаченко як мистецтвознавці.
У науковій літературі зафіксовано декілька концепцій походження вертепу. Український етнограф М. Маркевич пов’язував його з народними обрядами. П. Житецький виводив вертеп із театру маріонеток і шкільних містерій, а М. Драгоманов припускав, що посередниками могли бути німецькі колоністи, зокрема львівські німці. Іван Франко, коментуючи гіпотезу Драгоманова, писав, що “маємо певну відомість, що львівські бернардини вже коло р. 1470 виставляли в своїм костелі яселка з домішкою живих сцен”.
Одним з найгостріших моментів у дискусії стало питання про те, чи був початковий текст вертепної драми суто релігійним, чи одразу мав світський компонент. За словами російського вченого М. Виноградова, первісний текст вертепної драми мав релігійний характер, вистави відбувалися в церкві. Дослідник С. Данилов стверджував, що вертепна драма “в джерелах своїх церковного походження”. Натомість Іван Франко наполягав, що “український вертеп від найдавніших часів мав світський характер, малював типи та ситуації буденного життя”, хоча і брав свої початки, на думку дослідника, з Індії та Греції.
Як влаштований вертеп зсередини: верхній і нижній яруси
Класичний український вертеп це дерев’яна скринька на два, рідше три яруси, яку ставили на стіл, на скриню або просто на підлогу. Передня стінка відкривається як двоє дверей, і через них глядач бачить обидва поверхи одночасно.
На верхньому поверсі, який називали “свята”, розігрували різдвяну драму. Дія починалася з появи ангела, який сповіщав пастухам про народження Спасителя, далі виходили пастухи, три царі зі Сходу зі своїми дарами, і завершувалося все сценою поклоніння немовляті Христу в яслах. Ця частина мала більш-менш стабільну композицію і змінювалася мало.
На нижньому поверсі, який називали “інтермедією” або “світською частиною”, показували побутові сцени. Тут з’являлися Запорожець, козак-бандурист, шинкар, циган, чорт, смерть, польський пан, москаль, жид, лікар, сварлива баба та інші персонажі. Ця частина змінювалася залежно від місцевих умов, здібностей і дотепності вертепника, а також від того, що хотіли почути глядачі в конкретному селі чи містечку.
Класична схема розподілу вертепу виглядає так:
| Ярус вертепу | Назва | Типові персонажі | Тон |
|---|---|---|---|
| Верхній | “Свята” | Ангел, пастухи, три царі, Ірод, Йосип, Марія, немовля Ісус | Урочистий, релігійний |
| Нижній | “Інтермедія” або “світська частина” | Запорожець, козак, циган, шинкар, чорт, смерть, пан, москаль, жид | Жартівливий, сатиричний, побутовий |
Ляльки кріпилися на довгих дерев’яних паличках, якими вертепник ворушив зверху і знизу, перебуваючи за ширмою. На відміну від західноєвропейського вертепу, де ляльки часто були прив’язані до дна скриньки на нитках, український вертеп мав рухомі маріонетки, що дозволяло грати навіть бійки і танці.
Чим вертеп відрізняється від шопки і від західноєвропейських яселків
Вертеп часто плутають із західноєвропейськими різдвяними яселками і з польською шопкою. Вони справді мають спільного предка, але влаштовані інакше.
| Ознака | Український вертеп | Польська шопка | Західноєвропейські яселка |
|---|---|---|---|
| Форма | Дво- або триповерхова дерев’яна скринька | Декоративна архітектурна модель (переважно з картону або дерева) | Стаціонарна композиція в церкві або вдома |
| Ляльки | Рухомі, на паличках | Нерухомі фігурки, що утворюють сцену | Нерухомі фігурки |
| Сюжет | Різдвяна драма і світська інтермедія | Переважно євангельські сцени, часто з елементами місцевого фольклору | Сцени народження Христа, поклоніння пастухів і волхвів |
| Зв’язок із церквою | Світський театр, хоча з релігійним змістом | Тісний зв’язок із костьолом | Церковне дійство |
| Місце показу | Хати, ярмарки, вулиці, братські школи | Костьоли, вулиці, ярмарки | Костьоли, домівки |
Як зазначає українська Вікіпедія, вертеп це самобутнє явище у розвитку театральної культури, а на відміну від Західної Європи, де вертеп довгий час функціонував у лоні церкви, у східнослов’янських народів від самого початку він мав тісний зв’язок із демократичною театрально-видовищною культурою. Із вертепом не слід плутати польських ясельок, де ляльки нерухомі і утворюють якийсь малюнок.
На Бойківщині та Гуцульщині вертепом часом називали “зірку” як спрощену форму другого типу вертепних скриньок. Це окремий, більш аскетичний варіант, де замість двох ярусів залишали тільки верхній, із зіркою, що символізувала Вифлеємську зорю.
Які персонажі обов’язково мають бути у вертепі
У найдавніших редакціях вертепної драми, які належать до XVIII століття, серед діючих осіб побутової частини зустрічаються персонажі, виділені за етнічною ознакою. Їх реєстр у різних текстах не завжди збігається, але в цілому дає правдиве уявлення про суспільство того часу. У кожного персонажа є своя функція: один відповідає за сатиру, інший за гумор, третій за мораль.
У верхньому ярусі завжди присутні:
- Ангел, який сповіщає про народження Христа;
- Пастухи, які несуть просту покору;
- Три царі зі Сходу (Каспар, Мельхіор, Валтасар), що приносять дари;
- Ірод, що наказує вбити немовлят;
- Свята родина: Йосип, Марія і немовля Ісус.
У нижньому ярусі типовий набір персонажів виглядає так:
- Запорожець або козак-бандурист як уособлення волі;
- Польський пан і москаль як представники імперської влади;
- Циган, шинкар, жид, лікар, сварлива баба;
- Чорт і смерть як фігури потойбічного світу, що з’являються між сценами і коментують події.
Вертепники свідомо перебудовували склади персонажів. Наприклад, у 1923-1924 роках студенти і викладачі Межигірського мистецько-керамічного технікуму під керівництвом мистецтвознавця П. Для додаткового контексту Горбенка організували “Революційний вертеп”, де замість класичних Ірода і Панів виступали нові соціальні типи, а ілюстрації-гравюри для театру виконали молоді бойчукісти під керівництвом С. Налепинської-Бойчук. Це був свідомий політичний жест, який доводив, що вертепна форма залишається живою навіть у 1920-ті роки.
Що відбувалося з вертепом у XVIII і XIX століттях
У XVIII столітті за царювання Петра I було видано ряд указів і актів заборони українського слова, літератури, театру та вертепу. Переслідування українського культурного життя з новою силою збільшилися за цариці Катерини II. Попри це, вертеп утримався і набув широкого розповсюдження до середини XIX століття, починаючи від доби занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалось її вихованцями. Вони йшли в народ і популяризували українські вистави у формі лялькового театру, оскільки ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події (наприклад, добу козацтва у вертепі “Запорожець”) чи збереження національних традицій, зокрема колядок, у період переслідування з боку Російської імперії.
У цей час вертепи поширилися на етнічно російські території, наприклад, у Сибір, і вторинно набули популярності у Польщі. Водночас у першій половині XIX століття вертепи як масове побутове явище поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини. Тобто саме західноукраїнські землі стали тим резервуаром, де форма збереглася до XX століття.
Що сталося з вертепом у XX столітті і чому він повернувся
Після російської революції 1917 року атеїстичний радянський режим жорстоко переслідував релігію і пов’язані з нею елементи культури. У 1930-х роках традиція різдвяних вертепів була практично ліквідована. Саме слово збереглося в значеннях “лігво розбійників” і “лігво розпусти”, а релігійне значення фактично випало з ужитку в СРСР.
Вертеп зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику. У діаспорі, особливо в Канаді, США, Бразилії та Аргентині, українські громади підтримували вертепну традицію як частину збереження національної ідентичності. З кінця 1980-х років, коли в Україні послабилися обмеження на релігійне і національне життя, вертеп почав відроджуватися у школах, церквах, народних театрах і на вулицях міст.
Зараз вертеп це не тільки історична реконструкція. Це жива практика, яку щороку можна побачити у Львові, Києві, Ужгороді, Коломиї, а також у численних селах Західної України, де колядники з вертепом ходять від хати до хати між Різдвом і Водохрещею.
Український вертеп у Європі і в діаспорі
Діяльність вертепного мистецтва стала популярною за межами України. Вертеп побутував у Росії, Білорусі, Сербії та інших слов’янських країнах. Він також відомий як частина хорватської і сербської народної культури, зокрема, в районах Срем і Колубара. Тобто вертепна традиція вийшла далеко за межі однієї нації і стала спільною спадщиною кількох слов’янських народів.
Українська діаспора в Північній Америці перетворила вертеп на інструмент національної самоідентифікації. У школах українознавства в Торонто, Чикаго, Нью-Йорку, Едмонтоні щороку готують вертепні вистави за участю дітей і молоді. Тут вертеп це водночас і релігійна практика, і урок історії, і спосіб зберегти мову. Багато текстів, які зараз використовують в Україні, відновлені саме з діаспорних записів.
Хто такі вертепники і як ними ставали
Вертепниками називали тих, хто водив вертеп. Це могли бути як професійні мандрівні актори, так і вчителі братських шкіл, семінаристи, студенти Києво-Могилянської академії, а згодом просто селяни і козаки. Вертепна вистава вимагала кількох навичок: уміння говорити різними голосами, володіти паличками-ляльководами, знати текст і вміти імпровізувати у відповідь на реакцію глядачів.
У XVIII столітті, коли число вертепників поповнювалось вихованцями Києво-Могилянської академії, які йшли в народ популяризувати українські вистави, вертеп став одним із небагатьох доступних способів поширювати національну культуру в умовах урядових заборон. У XIX столітті в Галичині вертепниками часто були сільські вчителі, дяки, паламарі, іноді учні старших класів.
Зараз вертепниками стають аматори і професійні актори, режисери народних театрів, керівники дитячих гуртків, а також священники, які готують вертеп до Різдва разом із парафіянами. Серед сучасних українських колективів, які відомі своїми вертепами, можна назвати академічний театр ляльок у Києві, львівські народні театри і численні аматорські студії.
Як зробити власний вертеп удома: практичний план
Змайструвати справжній дерев’яний вертеп у домашніх умовах складно, але цілком реально зробити спрощену вертепну скриньку з картону або фанери. Дотримуйтесь плану, перевіреного українськими вчителями і керівниками гуртків.
Крок 1. Визначтесь із розміром і матеріалом
Для дитячого вертепу вистачить скриньки розміром приблизно 60 на 40 на 40 сантиметрів. Найпростіший варіант: щільний картон або тонка фанера. Для серйознішої конструкції беріть фанеру 6-8 мм, яку можна скріпити саморізами або клеєм для дерева. Бюджет: від 200 до 1500 гривень залежно від матеріалу. Час: 4-6 годин для новачка, 1-2 години для тих, хто працював із деревом.
Крок 2. Зробіть два яруси і відкриту передню стінку
Внутрішня перегородка ділить скриньку на верхній і нижній поверхи. Передня стінка має відкриватися як двоє дверей, щоб глядач бачив обидва яруси одночасно. Це ключова відмінність від звичайної шопки: вертеп це завжди двоповерхова конструкція. Зверху наклейте або намалюйте зірку, всередині обклейте яруси тканиною або кольоровим папером, що імітує сцену.
Крок 3. Виріжте і розфарбуйте ляльки
Ляльок можна зробити з пап’є-маше, тканини, пластиліну, навіть із пластикових пляшок. Кожна фігурка кріпиться на дерев’яній паличці (шпажці для шашлику або олівці), якою вертепник рухає ляльку зверху або знизу. Мінімальний набір: 3-5 фігурок для верхнього ярусу (Ангел, Марія, Йосип, немовля Ісус, зірка), 4-6 для нижнього (Запорожець, циган, чорт, шинкар, пан, москаль). Бюджет на ляльки: 100-500 гривень, якщо купувати готові набори, або 0 гривень при повному самостійному виготовленні.
Крок 4. Підготуйте текст
Готові тексти вертепної драми публікували Іван Франко, Василь Перетц, Микола Маркевич, сучасні дослідники. Найпростіше знайти адаптований текст у бібліотечних виданнях або в мережі. Для дитячого вертепу достатньо 5-7 хвилин вистави, для дорослого класичного – 20-30 хвилин. Бюджет: 0 гривень, якщо текст взято з відкритих джерел. Час на підготовку: 1-2 тижні для розподілу ролей і репетицій.
Крок 5. Влаштуйте перший показ
Перший показ краще зробити вдома для родини. Другий – у школі, гуртку, парафії. Третій – на вулиці, де вертеп здавна мав найбільший ефект. Під час вуличного показу вертепники співали колядки, жартували з глядачами, приймали дарунки. Цей ритуал зберігся в Галичині до сьогодні. Бюджет на показ: 0-200 гривень (чай, солодощі для вертепників). Складність: середня, але головне – бажання.
Крок 6. Зберігайте вертеп правильно
Після Різдва розберіть ляльки, протріть їх сухою тканиною, складіть у коробку. Дерев’яну скриньку поставте в сухе місце, де немає вологи і прямих сонячних променів. Картонний вертеп через 2-3 роки доведеться замінити, фанерний прослужить 10 і більше років. Це інвестиція у сімейну традицію, яку можна передавати дітям.
Як відрізнити справжній вертеп від сучасної стилизації
У магазинах і на ярмарках зараз продають багато “вертепів”, які насправді є звичайними західноєвропейськими яселками, шопками чи просто декоративними композиціями. Щоб не помилитися, звертайте увагу на три ознаки.
По-перше, справжній вертеп це двоповерхова або триповерхова конструкція. Якщо ви бачите тільки один ярус, це радше яселка або шопка. По-друге, у нижньому ярусі мають бути смішні або сатиричні персонажі: циган, чорт, шинкар, пан, москаль. Якщо всі фігурки релігійні (Марія, Йосип, пастухи, царі), це композиція, а не вертеп. По-третє, ляльки мають бути рухомими. Статична декоративна композиція без паличок і без можливості грати – це просто діорама.
Також варто пам’ятати, що вертеп і шопка це споріднені, але різні явища. За даними Encyclopaedia Britannica, традиція різдвяних яселків сягає XIII століття і пов’язана з францисканцями, тоді як український вертеп це окрема східнослов’янська форма, що склалася в XVII столітті і з самого початку мала світський компонент.
Коли в Україні можна побачити справжній вертеп
Найкращий час для вертепу – період між Різдвом (7 січня за юліанським календарем, 25 грудня за григоріанським) і Водохрещем (19 січня за юліанським календарем, 6 січня за григоріанським). Саме тоді колядники з вертепом традиційно ходять від хати до хати. У цей час їх можна зустріти у Львові, Ужгороді, Коломиї, Івано-Франківську, Чернівцях, а також у численних селах Західної України.
У Києві вертепні вистави влаштовують на Софійській площі, у парку Шевченка, біля Михайлівського собору, у школах і театрах. У Львові вертеп щороку можна побачити на площі Катедральній, у Шевченківському гаю, у храмах. У багатьох містах проводять спеціальні вертепні фестивалі, де змагаються аматорські колективи з усієї України.
Якщо ви хочете побачити справжній традиційний вертеп, найкраще їхати в Галичину у період з 7 до 19 січня. Там форма збережена найкраще, і ви зможете не тільки подивитися виставу, а й поспілкуватися з вертепниками, які часто передають традицію з покоління в покоління.
Часті запитання (FAQ)
Що таке вертеп найпростішими словами?
Вертеп це пересувний ляльковий театр, у якому показують різдвяну драму про народження Христа у верхньому ярусі і жартівливі побутові сцени у нижньому. Зазвичай це дерев’яна дво- або триповерхова скринька з ляльками на паличках, яку носили від хати до хати.
Чим вертеп відрізняється від шопки?
Український вертеп це двоповерхова скринька з рухомими ляльками і обов’язковою світською частиною. Польська шопка це переважно декоративна архітектурна модель із нерухомими фігурками, тісно пов’язана з костьолом. Вертеп має світський характер, шопка – релігійний.
Коли з’явився вертеп в Україні?
Точна дата невідома. Перші документальні згадки належать до 1591, 1639 і 1666 років. Іван Франко зазначав, що остаточної хронології немає, а науковці досі сперечаються, чи був вертеп одразу світським, чи спочатку суто церковним.
Хто такі вертепники?
Вертепники це люди, які водили вертеп: мандрівні актори, вчителі братських шкіл, семінаристи, випускники Києво-Могилянської академії, сільські вчителі, дяки. Зараз це аматори, режисери народних театрів і священники, які готують вертеп до Різдва.
Чи можна зробити вертеп удома самому?
Так, спрощену вертепну скриньку можна зробити з картону або тонкої фанери. Розмір приблизно 60 на 40 на 40 сантиметрів, два яруси, відкриті передні двері. Ляльок можна виготовити з пап’є-маше, тканини або пластиліну і прикріпити до дерев’яних паличок.
Чому вертеп був заборонений у Російській імперії та СРСР?
Вертеп як форма міг поширювати національні ідеї та історичну правду в умовах, коли українська мова, література і театр переслідувалися. Після 1917 року атеїстичний радянський режим ліквідував різдвяну традицію в 1930-х роках, і вертеп зберігся переважно на західноукраїнських землях і в діаспорі.
Які персонажі обов’язково мають бути у вертепі?
У верхньому ярусі: Ангел, пастухи, три царі, Ірод, Свята родина. У нижньому ярусі: Запорожець або козак, циган, шинкар, чорт, смерть, польський пан, москаль, сварлива баба. Склад нижнього ярусу змінювався залежно від місцевості, епохи і дотепності вертепника.
Де сьогодні в Україні можна побачити справжній вертеп?
Найкраще – у Галичині у період з 7 до 19 січня. У Львові вертепні вистави йдуть на площі Катедральній, у Шевченківському гаю, у храмах. У Києві – на Софійській площі, у парку Шевченка, біля Михайлівського собору, у школах і театрах. Також вертепні фестивалі щороку проводять у багатьох містах.
Як поставити вертеп із дітьми?
Візьміть готовий адаптований текст тривалістю 5-7 хвилин, розподіліть ролі, виготовте ляльки з пап’є-маше або тканини, зробіть скриньку з картону, відрепетируйте 2-3 рази і влаштуйте показ для родини. Головне – не перевантажувати дітей довгими сценами і дати кожному яскраву роль.
Чи має вертеп релігійне значення зараз?
Так, але його сприймають ширше, ніж сто років тому. Для одних глядачів вертеп це насамперед різдвяна драма про народження Христа. Для інших – спосіб зберегти українську культурну традицію, мову, історичну пам’ять. Більшість глядачів поєднують обидва сприйняття, і саме в цьому полягає життєздатність вертепу в XXI столітті.
Підсумок: чому вертеп варто знати ближче
Вертеп це не музейний експонат і не суто церковна вистава. Це жива українська культурна практика, яка пережила заборони, війни, еміграцію і радянські часи. Вона об’єднує релігійну, історичну і національну складові в одному простому дерев’яному будиночку з ляльками. Знати, що таке вертеп, означає розуміти одну з найстійкіших форм українського театру, яка й досі живе у сотнях сіл і міст. Якщо ви живете в Україні або плануєте приїхати взимку, заплануйте побачити вертеп наживо між Різдвом і Водохрещем. Це досвід, який не замінює жодна стаття.